Герої не вмирають!
Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедливість", "свобода", "Україна" були не просто словами а сенсом їх життя.
Історія України має багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.
Так було і княжої доби. Так було і за часів Коззачини. І за часів боротьби за незалежність 1917-1921 рр. І під час Другої світової. І на початку 1990-х. В 2013 році знову прийшов цей час - час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.
Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права життя. І хоч кулі снайпера це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість, не змогли перемогти цих людей. Вони гинули та не здавались...
Так на Майдані з'явилась ще одна сотня -Небесна. Для України це найголовніша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшановувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.
Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна. Але віднині небесне воїнство поповнилось іще однією сотнею. Небесною сотнею. Герої не вмирають...
Педагог-організатор Великобілозерської ЗОШ І-ІІ ступенів №4 Валентина Децюра
