Відбулися урочистості з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 31-ї річниці виведення військ з Афганістану
«Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…»
Тридцять один рік тому сотні родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але часу не під силу викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України. Третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров'ю. Скільки їх голубооких, русявих і чорнявих синів України загинуло на тій землі. Не оминуло горе й наше село. Із 24 юнаків – односельців, яким судилося пройти шляхами афганської війни, загинуло двоє наших односельців - Сергій Підгірний та Анатолій Потапенко.
З метою належного вшанування пам′яті загиблих воїнів-інтернаціоналістів,
15 лютого біля пам’ятника воїнам – афганцям та ветеранам інших локальних війн 1979-1989 років проведено урочистий мітинг «Солдат війни не вибирає».
Зі словами вдячності, подяки та глибокої шани до присутніх на заході воїнів- інтернаціоналістів, рідних та близьких загиблих в Афганістані солдат та воїнів - афганців, які пішли з життя в післявоєнні роки, звернувся Великобілозерський сільський голова Ігор БАТРАК. Він подякував воїнам-інтернаціоналістам за їхній подвиг, за проявлені ними мужність та патріотизм, стійкість та витримку. Щиро побажав всім міцного здоров'я, мирного неба та душевного спокою.
В ході проведення урочистого заходу присутні вшанували пам'ять померлих воїнів-земляків хвилиною мовчання та покладанням квітів до їхніх могил та до до підніжжя пам’ятника воїнам - афганцям.
Згодом, воїни-інтернаціоналісти продовіжили спілкування в своєму колі, адже їм є що згадати і, на жаль, є кого пом′янути. Ми сподіваємося, що такі зустрічі , хоча б трішки, та все ж лікують їхні душевні рани.
Лідія ХОЛОД
