Щоб кожна дитина відчувала себе щасливою
Всі ми родом з дитинства… У кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. Психологи стверджують, що характер людини формується в перші 5-7 років життя, і від того, якими вони були, багато в чому залежить її подальша доля.
Благополучним людям важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. І майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки. Адже все це мала уособлювати родина, якої у крихітки тепер не існує…
У всьому світі є діти-сироти, і наша країна не виключення. Складна соціально-економічна ситуація в країні сьогодні, на жаль, впливає і на українську сім’ю. Йдеться мова про соціальне сирітство, тобто про неблагополучні родини, яких позбавляють батьківських прав (батьки – алкоголіки, наркомани, злочинці, батьки, які жорстоко ставляться до своїх дітей, не займаються їх вихованням, примушують працювати, жебракувати). За офіційними даними сьогодні в Україні більше 100 тисяч дітей позбавлені батьківського піклування та виховуються в державних закладах: школах-інтернатах, дитячих притулках; 40% з цих дітей не мають рідних взагалі. А за неофіційними даними безпритульних дітей, жебраків, дітей, що відносяться до груп ризику, сиріт, дітей із соціально неблагополучних сімей в декілька разів більше, понад 1 мільйон. Щороку 6 тисяч осіб в Україні позбавляють батьківських прав. Ці цифри просто шокують.
Для дитини, позбавленої сім’ї, держава є і батьком, і матір’ю. Показником розвинутого суспільства є ставлення до підростаючого покоління, розуміння того, що чужих дітей не буває. Сьогодні наша держава фінансує дитячі будинки і школи-інтернати. Державою узаконено систему пільг для дітей-сиріт: на утримання житла, допомога при працевлаштуванні, пільги при вступі до навчальних закладів, матеріальна допомога на навчання, державні стипендії та інші.
Суспільство не байдуже до малюків, яким не пощастило з батьками. Не залишають на стороні громадські організації, студенти, школярі, бізнес-структури. Вони організовують спонсорську допомогу, акції по збору допомоги (одяг, взуття, підручники, канцтовари, продукти харчування, солодощі, подарунки), влаштовують свята для вихованців дитячих будинків.
Але, за результатами спілкування, 80% дітей, які мешкають в дитбудинках та школах-інтернатах, вважають себе нещасливими. Інтернат ніколи не стане альтернативою сім’ї, його можна розглядати лише як місце тимчасового перебування дитини.
І як відчути на собі ту любов, коли тебе люблять лише за службовими обов’язками, а після роботи завжди поспішають до власної родини, до рідних дітей?
За статистикою в Україні всиновлюють лише 30-35% дітей-сиріт. Усі інші залишаються в інтернатах. Про тих, кому знайшли прийомних батьків, говорять як про «везунчиків долі».
Дитина-сирота повинна відчувати турботу про себе, і не лише державну, а й має право жити в сім’ї, виховуватись за принципом цієї міні-моделі суспільства, щоб потім відтворити її у власному житті. Лише родина володіє такою системою подачі інформації, яка дозволяє дитині засвоювати її з максимальною зацікавленістю, повнотою, швидкістю. Компоненти цієї системи – батьківська любов, довіра до батьків, позитивний психологічний клімат в сім’ї.
Саме тому, наша держава підтримує створення сімейних форм виховання дітей-сиріт. Це прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
Якщо Ви маєте бажання поділитися сімейним теплом з дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, та створити прийомну сім’ю або створити дитячий будинок сімейного типу звертайтеся до Центру соціальних послуг Великобілозерської сільської ради за адресою:
с. Велика Білозерка,
вул. Центральна, 132
тел.: 2-01-31
