Великобілозерське бюро правової допомоги інформує
«Великобілозерське бюро правової допомоги» інформує як прийняти спадщину.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦКУ передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
До спадкування одночасно можуть бути закликані як спадкоємці за заповітом, так і спадкоємці за законом, наприклад, коли заповітом не охоплено усю спадщину. Про те, що спадкування може здійснюватися одночасно і за заповітом, і за законом, свідчать статті 1245, 1275, 1276 ЦКУ. При цьому законом пріоритет надається спадкуванню за заповітом.
Спадкування за законом має місце у таких випадках:
- при відсутності заповіту;
- якщо складений спадкодавцем заповіт визнано недійсним;
- якщо заповіт частково визнано недійсним та у ньому зазначається про спадкування окремими спадкоємцями конкретного майна, а не всієї спадщини в цілому;
- якщо призначений у заповіті спадкоємець помер раніше відкриття спадщини та не зазначено про його підпризначення і належна йому частка не успадковується іншими спадкоємцями за заповітом;
- якщо спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини без вказівки на чию користь;
- якщо спадкоємець, якому було заповідане конкретне майно, відмовиться від прийняття цього спадкового майна без вказівки на чию користь.
Цивільним кодексом України передбачено п’ять черг спадкоємців, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово. Право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування (ст. 1224 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 1261 ЦКУ передбачається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1262 ЦКУ у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦКУ).
У статті 1264 Цивільного кодексу йдеться про четверту чергу спадкоємців за законом, до яких віднесено осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Коло суб’єктів п’ятої черги спадкоємців за законом передбачено у статті 1265 ЦКУ, до якої віднесено інших родичів спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно.
Статтею 1266 ЦКУ регламентується спадкування за правом представлення. Відповідно до частини 1 ст. 1266 ЦКУ внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Стаття 1241 ЦКУ регулює право на обов’язкову частку у спадщині – малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Необхідною умовою отримання прав на майно померлого родича є прийняття та оформлння спадщини. Згідно зі статтею 1269 ЦКУ, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини н проживав постійно із спадкоємець, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Статтею 1270 ЦКУ встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини, то б то з дня смерті особи.
Відповідно до ст. 1272 ЦКУ, якщо спадкоємець протягом вищезазначеного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Але згідно пунктів 2 та 3 цієї статі, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини та за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Згідно ст. 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання померлого, що повинно підтверджуватись документально.
При подачі заяви про прийняття спадщини нотаріусу також надаються наступні документи:
- свідоцтво про смерть та медичну довідку із зазначенням причини смерті спадкодавця;
- довідку про останнє місце реєстрації спадкодавця на день смерті, будинкову книгу;
- паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера особи, яка подає заяву;
- документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем (свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження тощо);
- заповіт (за наявності);
- правовстановлюючі документи на майно (за наявності).
