Про зміни в законодавстві
1.Які соціальні допомоги і на скільки зростуть з 1 грудня 2017 року.
В Україні з 1 грудня 2017 року підвищують прожитковий мінімум до 1700 грн на одну особу на місяць, тож відповідно зростуть і всі соціальні допомоги, які до нього прив’язані.
Для основних соціальних і демографічних груп населення з 1 грудня прожитковий мінімум буде такий:
для дітей віком до 6 років – 1492 грн,
дітей віком від 6 до 18 років – 1860 грн,
працездатних осіб – 1762 грн,
осіб, які втратили працездатність – 1373 грн.
Відповідно до нових розмірів прожиткового мінімуму, нараховуватимуть і нові суми соціальних допомог.
Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами або так звані «декретні».
Цю допомогу надають у розмірі 100% середньомісячного доходу жінки (стипендії, зарплати, допомоги з безробіття тощо) на місяць, але вона не може бути меншою ніж 25% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.
Тобто, з 1 грудня 2017 року вона не може бути меншою, ніж 440,5 грн (була 421 грн). Право на цю допомогу мають усі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Допомога при народженні дитини.
Ця державна допомога наразі залишається без змін і становить 41280 грн(10320 грн – одноразова виплата і 860 грн – щомісяця протягом 3 років).
Допомога одиноким матерям.
Її надають у розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
З грудня для дітей до 6 років максимальний розмір допомогистановитиме 1492 грн (був 1426 грн), від 6 до 18 років – 1860 ( був 1777 грн) , від 18 до 23 років (якщо навчаються на стаціонарі) – 1762 грн (був 1684 грн).
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування
Сума допомоги залежить від віку дитини. Для дітей до 6 років вона надається як різниця між 2984 грн та середньомісячним розміром аліментів, допомог та пенсій за попередні шість місяців, які призначені дитині. Від 6 до 18 років: як різниця між 3720 грн. та середньомісячним розміром аліментів та пенсій за попередні шість місяців, які призначені дитині.
Якщо дітям, над якими встановлено опіку чи піклування, аліменти (за відсутності осіб, що за законом зобов’язані їх утримувати), пенсія, стипендія, державна допомога за попередні шість календарних місяців не нараховувалися, дана допомога призначається у розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів
А також тим, батьки яких не мають можливості утримувати дитину, або їхнє місце проживання невідоме. Її надають у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Максимальний розмір допомоги для дітей до 6 років становить 746 грн (був 713 грн), від 6 до 18 років – 930 грн (був 888,5 грн).
Допомога малозабезпеченим сім’ям
Розмір цієї державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, але цей розмір не може бути більший, ніж 75% прожиткового мінімуму для сім'ї.
Тож з 1 грудня розміри прожиткових мінімумів такі: для працездатних осіб - 370,02 грн, для осіб, що втратили працездатність, та інвалідів – 1373 грн., для дітей віком до 6 років - 1268,20 грн, для дітей віком від 6 до 18 років -1581,00 грн, для дітей віком від 18 до 23 років (за умови навчання) - 1497,7 грн.
Для громадян, які одержали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20%.
Допомога малозабезпеченій особі, яка доглядає інваліда 1 чи 11 групи (психічні розлади)
Розмір даної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більший ніж мінімальна заробітна плата.
Ця допомога надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає з інвалідом. З 1 грудня максимальний розмір цієї допомоги становить 1700 грн ( був 1624 грн).
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію (бракує стажу):
1. Громадяни, які досягли віку 63 роки та не мають права на пенсію відповідно до чинного законодавства, з жовтня цього року отримують допомогу у розмірі 1373 грн (було 949 грн).
2. Державна соціальна допомога інвалідам з жовтня 2017 року для інвалідів 1, 11 і 111 груп, матерям – героїням становить 1452 грн (було 1312 грн).
3.Державна соціальна допомога священнослужителям, церковнослужителям та особам, які не менше 10 років до введення в дію ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» займали посади в релігійних організаціях, становить 1373 грн.
Допомога за померлого годувальника
Вона виплачується тоді, коли дитина не отримує пенсію по втраті годувальника на одну дитину – 1452 грн на двох дітей – 1742,4 грн на трьох дітей і більше – 2178 грн.
2.Щодо індексації зарплати новоприйнятих працівників.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).
Пунктом 102 Порядку передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Враховуючи викладене, для новоприйнятих працівників та працівників, яких прийнято на роботу у порядку переведення з іншої посади, обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) згідно з рішенням уряду.
Додатково дивіться Лист Мінсоцполітики від 25.10.2017 р. N 97/0/66-17.
3.Як пропонують переносити робочі дні у 2018 році.
З метою забезпечення раціонального використання робочого часу та створення сприятливих умов для святкування 8 березня - Міжнародного жіночого дня, 1 і 2 травня - Дня міжнародної солідарності трудящих, 28 червня - Дня Конституції України та у 2019 році 1 січня - Нового року пропонується рекомендувати керівникам підприємств, установ й організацій для працівників, яким установлено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю, перенести у 2018 році в порядку та на умовах, визначених законодавством,робочі дні
з: п’ятниці, 9 березня — на суботу, 17 березня;
понеділка, 30 квітня — на суботу, 5 травня;
п’ятниці, 29 червня — на суботу, 23 червня;
понеділка, 31 грудня — на суботу, 29 грудня.
Відповідний проект розпорядження Уряду розробило Мінсоцполітики. Однак варто зауважити, що він не враховує нещодавно ухваленого Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів» (законопроект № 5496).
Документом установлено, що святковими днем стане 25 грудня - Різдво Христове, натомість скасовано святковий день 2 травня, але святковим лишатиметься 1 травня - День праці.
4. Роботодавець вносить запис в трудову книжку.
Що треба знати Питання ведення роботодавцями основного документа про трудову діяльність працівника - трудової книжки - потребує додаткового висвітлення.
Про порядок введення трудових книжок мають бути обізнані як роботодавці, так і працівники, перші з метою належного введення, зберігання трудових книжок, а другі – з метою здійснення належного контролю за внесенням записів до трудової книжки, яка разом з іншими документами підтверджують наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем.
Питання, пов’язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням і обліком, регулюються КЗпП України, постановою КМУ від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58).
Чинним законодавством передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Наразі актуальним є питання щодо заповнення трудових книжок фізичними особами - підприємцями. З цього приводу висловило свою позицію Мінсоцполітики в листі від 03.12.2015 № 492/06/186-15, в якому йдеться про те, що фізичні особи-підприємці мають право заповнювати трудові книжки працівників за аналогією з пунктом 2.4 Інструкції № 58. Тобто усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться фізичною особою - підприємцем після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою. У разі відсутності у фізичної особи - підприємця печатки, записи у трудовій книжці завіряються його підписом. Звертаємо увагу на те, що з 01.01.2015 відмінено обов’язкову реєстрацію, укладеного між працівником та фізичною особою, трудового договору у державній службі зайнятості.
На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком і запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться роботодавцем за бажанням працівника.
Відповідно до вимог ч.3 ст.48 КЗпП України працівникам, що стають на роботу вперше, трудову книжку оформлюють не пізніше 5-ти днів після прийняття на роботу, а студентам вищих й учням професійно-технічних навчальних закладів - не пізніше 5-ти днів після початку проходження стажування (запис у трудову книжку про стажування студентів вноситься підприємством, установою, організацією, де вони проходили стажування, із зазначенням посади, періоду та місця проходження (структурний підрозділ) стажування, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста).
Також, для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу на виробничій практиці, на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.
Звертаю увагу на те, що діяльність осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, до трудової книжки не заноситься. Додатково пропонуємо коротко зупинитися на тих питаннях, які потрібно знати кожному роботодавцю при введенні трудової книжки.
Які відомості вносяться до трудової книжки?
До трудової книжки вносяться:- відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;- відомості про нагородження і заохочення:
про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць – двозначними), наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 01 листопада 2017 року, у графі 2 трудової книжки записується 01.11.2017; акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.
Крім того, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення завіряється печаткою.
Пам’ятаймо, що днем звільнення вважається останній день роботи.
В який строк необхідно вносити записи в трудову книжку?
Всі записи в трудову книжку вносять після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення (п. 2.4 Інструкції № 58).
Що робити, коли нема місця в трудовій книжці для заповнення?
У тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
Де повинні зберігатися трудові книжки?
Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах й організаціях як документи суворої звітності (за винятком трудових книжок найманих працівників фізичної особи - підприємця, які після оформлення зберігаються безпосередньо в працівників).
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. Наприкінці необхідно зауважити, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок роботодавець несе відповідальність.
Згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення такі порушення кваліфікуються як порушення вимог законодавства про працю, що тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 грн до 1700 грн).
Також за порушення інших вимог трудового законодавства передбачена фінансова відповідальність у розмірі однієї мінімальної зарплати (абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
5. Аспекти застосування податкової соціальної пільги.
1. Застосування податкової соціальної пільги.
Отримання (застосування) податкової соціальної пільги (далі – ПСП) платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – платник податку) регулюється статтею 169 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
З урахуванням норм ст.169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати на суму ПСП.
ПСП відповідно до п.п.169.2.1 п.169.2 ст.169 ПКУ застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Згідно з п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169 ПКУ для отримання ПСП платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП (далі – заява про застосування пільги). ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування ПСП та документів, що підтверджують таке право.
Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 (далі – ПКМУ №1227).
2. Обмеження щодо отримання податкової соціальної пільги
ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (абз.1 п.п.169.4.1 ст.169 ПКУ).
У 2017 році ця сума дорівнює 2 240,00 грн. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених п.п.169.1.2 та п.п.«а» і «б» п.п.169.1.3 п.169.1 ст.169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
Підпунктом 169.2.3 п.169.2 ст.169 ПКУ визначено, що ПСП не може бути застосована до:
• доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
• заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
• доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169 ПКУ, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
3. Вибір розміру податкової соціальної пільги та строк її дії.
Відповідно до п.169.3 ст.169 ПКУ у разі, якщо платник податку має право на застосування ПСП з двох і більше підстав, зазначених у п.169.1 ст.169 ПКУ, застосовується одна ПСП з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 ПКУ, крім випадку, передбаченого п.п.«б» п.п.169.1.3 п.169.1 ст.169 ПКУ, ПСП за яким додається до пільги, визначеної п.п.169.1.2 п.169.1 ст.169 ПКУ у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів).
Платник податку, який має право на застосування ПСП більшої, ніж передбачена п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 ПКУ, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи. ПСП, передбачена п.п.169.1.2 та підпунктами «а» і «б» п.п.169.1.3 п.169.1 ст.169 ПКУ, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть.
Право на отримання такої ПСП втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання, починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.
Надання ПСП, передбаченої підпунктами «в» – «е» п.п.169.1.3 п.169.1 ст.169 ПКУ, зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у цих підпунктах.
ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи.
4. Умови втрати права на застосування ПСП та його відновлення.
Відповідно до п.п.169.2.4 п.169.2 ст.169 ПКУ, якщо платник податку порушує норми п.169.2 ст.169 ПКУ, внаслідок чого, зокрема, ПСП застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється.
Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть заяву про відмову від ПСП всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, – за рахунок наступних виплат.
Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку. При цьому право на застосування ПСП відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються.
6.Про публічні закупівлі електроенергії та послуг із постачання електроенергії
11 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII (далі - Закон № 2019).
Згідно із чинним законодавством, на ринку електричної енергії постачання електричної енергії здійснюють електропостачальники, яким установлюються ціни (тарифи) на їх послуги (постачальники за регульованим тарифом, далі - ПРТ) й електропостачальники, які здійснюють постачання за вільними цінами (постачальники за нерегульованим тарифом, далі - ПНТ).
ПНТ мають право здійснювати постачання електричної енергії непобутовим споживачам на всій території України. На відміну від ПНТ, ПРТ провадять також діяльність із розподілу електричної енергії (передання місцевими (локальними) електричними мережами), що належить до сфери природних монополій, тому діяльність із постачання електричної енергії за регульованим тарифом ПРТ здійснюють на закріпленій території, у межах своїх місцевих (локальних) електричних мереж й електричних мереж споживачів, які живляться від їх мереж.
Відповідно до цього Закону, через 18 (вісімнадцять) місяців із дня набрання ним чинності відбудеться відокремлення видів діяльності з розподілу та постачання електричної енергії в існуючих вертикально-інтегрованих енергопостачальних компаніях. Тобто один і той самий суб’єкт господарювання не матиме права одночасно провадити діяльність із розподілу та постачання електричної енергії.
Так, розподіл електричної енергії здійснюватимуть оператори систем розподілу (суб’єкти природних монополій), а постачання електричної енергії споживачам - окремі від операторів систем розподілу юридичні особи - електропостачальники, які обиратимуться споживачами. Тобто послуги з постачання та розподілу електричної енергії надаватимуться окремими суб’єктами господарювання.
Оскільки оператори систем розподілу не матимуть права здійснювати постачання електричної енергії через 18 (вісімнадцять) місяців із дня набрання чинності Законом № 2019, то ліцензії на постачання за регульованим тарифом на закріпленій території будуть анульовані. Тому споживачі (крім побутових і малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності Законом постачання здійснював ПРТ, повинні до 11 грудня 2018 року обрати електропостачальника й укласти з ним договір про постачання електричної енергії. На це також звертають увагу НКРЕКП у листі від 17.10.2017 р. № 10835/13.1/7-17 та Мінекномрозвитку - у листі від 09.11.2017 р. № 3304-06/40489-07.
Якщо споживач не обере електропостачальника, постачання електричної енергії йому впродовж не більш ніж 90 днів автоматично здійснюватиме постачальник «останньої надії», визначений на відповідній території.
Енергопостачальні компанії (які є вертикально-інтегрованими суб’єктами господарювання) повинні заздалегідь забезпечити інформування споживачів про здійснення заходів із відокремлення, зокрема, щодо умов постачання електричної енергії під час та після відокремлення, шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті ПРТ і на платіжних документах, виписаних споживачам.
Побутовим та малим непобутовим споживачам постачання здійснюватиме постачальникуніверсальних послуг або обраний ними електропостачальник.
7. ЄСВ сплачений не на той рахунок: чи застосовуються штрафні санкції.
ЄСВ сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунка, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку. У результаті сплати ЄСВ на невідповідний рахунок виникає недоїмка.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовується штраф у poзмірі 20% своєчасно несплачених сум.
Водночас на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Процедура перерахування на належний рахунок помилково сплачених коштів здійснюється на підставі заяви платника. Таким чином, за період з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня, що настає за днем подання заяви платником, фіскальні органи застосовують штрафні санкції та нараховують пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ.
